Вітаю Вас!
Рада бачити Вас!
Бажаю Вам миру!

                                                               Коротко про себе.

Я,  Мармус Ганна Василівна, вчитель вищої  кваліфікаційної категорії, працюю вчителем математики і фізики Угринської ЗОШ І-ІІ ступенів-філії Опорного навчального закладу "Заводська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Чортківського району, Тернопільської області. 

Освіта: вища, впродовж 1986-1991 рр. навчання у Чернівецькому університеті ім.. Ю. Федьковича.

Стаж педагогічної роботи: 32 роки.

Упродовж двох років працюю над проблемою: «Підвищення ефективності уроку – основа розвитку креативної особистості».
Я педагог: попри всю складність нашого буття, я віддана школі серцем і душею, знаходжу ключі до дитячих сердець не заради похвали чи нагород, а тому, що це моє покликання. Намагаюся бути для дітей другом, порадником, джерелом знань, партнером у спільній діяльності. Не опускаю рук, коли важко, а стараюсь досягти мети.

Нехай цього дня в кожен дім прилетить Голуб миру з добрими звістками! Бажаю Україні миру та перемоги у цій страшній війні, якої наша країна не заслужила.

          Поради педагогу!!!

Кожному педагогу хоча б раз у своїй практиці довелося мати справу із школярем-хуліганом. Як поводитися та як контролювати власні емоції? Поради для освітян.

КОНТРОЛЮЄМО ВЛАСНІ НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇЗізнайтеся, таке буває: ви – доросла людина, досвідчений педагог – відчуваєте власну безпомічність, злість та відчай, коли учень (чи учні) намагаються вивести вас з рівноваги. І це нормально, бо усі ми – люди. Але пам’ятайте про те, що дуже часто саме це і є метою хулігана. Діти дуже тонко відчувають настрій та емоції дорослих. Побачивши, що ваша душевна рівновага порушена, хуліган відчуває певне задоволення, відчуваючи свою владу.

Це один зі способів самоствердження або прагнення встановити авторитет серед однокласників. Інколи це може бути навіть своєрідною перевіркою учителя. Якщо ви не реагуєте так, як він сподівається, залишаєтеся спокійним та врівноваженим, то він втрачає інтерес.

УНИКАЄМО ХИБНИХ РЕАКЦІЙЦей пункт тісно пов’язаний з попереднім. Адже якщо ви не впоралися з емоціями, виникне певна реакція. Наприклад: підвищення голосу, крик, образливі слова, приниження, застосування фізичної сили; напруження, яке видає ваше тіло (зціплені зуби, стиснуті кулаки), розпалювання скандалу за участю інших учнів чи учителів, тиск.

Це може дати свій ефект один чи два рази, але надалі провокації ставатимуть все зухвалішими, адже ви дали слабинку.

ВЖИВАЄМО ЗАХОДІВ НА “ХОЛОДНУ ГОЛОВУ”Насамперед, слід заспокоїтися. Як вам, так і учням. Після цього варто приступити до розмови. Причому не обвинувачувальної, а спокійної та доброзичливої, як би складно це не здавалося.

Зазначимо, що для початку варто поговорити з бешкетником наодинці – часто діти, які поводять себе як герої перед аудиторією, стають зовсім іншими наодинці. Доволі часто учні намагаються таким чином привернути увагу до себе або розповісти про свої проблеми. Варто спробувати викликати учня на відверту розмову.

БУДЬТЕ МУДРІШИМИНе завжди варто тиснути на учня своїм авторитетом. Звичайно, ви можете змусити його зробити те чи інше, домогтися повного підпорядкування. Проте завжди дайте йому можливість “зберегти обличчя” перед однолітками. Діти відчувають наші емоції, і в даному випадку ні за що не переплутають прояв вашої поваги зі слабкістю.

ПРОЯВЛЯЙТЕ ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬНе потрібно йти на поводу у провокатора та давати йому ті емоції, яких він чекає. Якщо у відповідь на агресію учня учитель поводиться ввічливо, доброзичливо та стримано, то така реакція викличе дисонанс не лише у хулігана, але й у його товаришів. Тому його подальші “нападки” виглядатимуть, як мінімум, дивно, не кажучи вже про порядність чи справедливість.

ПОДАВАЙТЕ ПРИКЛАДПам’ятайте про те, що педагог – це завжди приклад. Не можна вчити дітей бути добрими та чуйними, коли ви самі при виникненні конфліктної ситуації демонструєте зовсім іншу поведінку. Це те ж саме, що курець буде читати лекцію про шкоду куріння.

ГОВОРІТЬ ПРО ВЧИНОК, А НЕ ПРО УЧНЯНеважливо, ви розмовляєте з учнем наодинці чи це загальнокласова дискусія, не переходьте на особистості та не чіпляйте ярликів на кшталт “він – поганий”, “він – безсовісний” чи “він жахливо поводиться”. Обговорювати варто сам вчинок, при чому саме той, що відбувся просто зараз, не пригадуючи минулих “гріхів”. Слідкуйте за тим, щоб розмова проходила спокійно, без зайвих емоцій, щоб ні ви, ні учні не “накрутили себе” по другому колу.

Причини, з яких учні відмовляються робити домашні завдання, поради з мотивації.

Згадайте себе у шкільному віці: виконувати домашні завдання? Варто зізнатися, що дуже часто навіть ті діти, які вчаться на відмінно, сприймають домашнє завдання як обтяжливу необхідність. І дехто взагалі категорично відмовляється їх робити.

Проте це не означає, що ви як вчитель не можете нічого зробити. Впоратися з ситуацією цілком можливо, особливо якщо підключити батьків. І для початку треба розібратися, чому саме учень вперто відмовляться сідати за уроки.

Він боїться невдачі

Деякі діти просто панічно бояться невдачі у будь-якій справі. А школа взагалі викликає священний трепет. Таких учнів дуже легко виявити. Як правило, вони сідають якомога далі від вчителя, ніби намагаючись сховатися за спинами однокласників, поводять себе аж занадто тихо і ніколи не відповідають на уроці просто за власним бажанням. Батьки таких учнів можуть розказати вам, що діти ніби і сидять над підручниками, але результату немає і завдання не виконане.

Що робити? У такому випадку варто поговорити з учнем та пояснити, що нічого страшного у завданнях немає і жахливих наслідків від помилок ні в якому разі не буде.

Він не розуміє предмету

Яким би чудовим вчителем ви не були, все одно знайдуться учні, які ніяк не зможуть зрозуміти, що ви намагаєтесь до них донести. Можливо, під час вивчення нової теми школяр на щось відволікся і пропустив важливі для розуміння та виконання домашнього завдання моменти. Звісно, що він буде всіляко ухилятися від необхідності сідати за уроки. А може, перед вами талановитий гуманітарій, якому просто нудно вирішувати задачі з фізики?

Що робити? Найгірше, що можна зробити у цьому випадку, це насварити дитину. Правильніше буде звернути на цього учня більше уваги під час уроку, дати окремі завдання та, можливо, спростити пояснення. Також можна підійти до пояснення звичайних тем нестандартно і повністю змінити уяву про предмет. Наприклад, дітям може бути легше осягнути математику через музику. 

Йому не вистачає уваги

Інколи учні відмовляються виконувати домашні завдання лише з однією метою – привернути до себе увагу, викликавши хвилювання вчителя і батьків. Таким чином діти домагаються хоча б якогось вияву почуттів з боку дорослих.

Що робити? Вчителю у такому випадку варто приділити учневі трохи більше уваги, хвалити його за успіхи та не надто сильно сварити за невдачі. Те саме порекомендуйте зробити і батькам, до того ж їм варто частіше нагадувати дитині про свою любов та цікавитися її шкільними справами. І от тоді подібні демонстрації, ймовірніше за все, припиняться.

Він не встигає

Деякі завдання справді дуже складні та об’ємні. Коли учень постійно не встигає виконати все, це не додає йому мотивації. Дійсно, навіщо починати, якщо все одно не вдасться зробити?

Що робити? Тут варто передивитися свій стиль викладання та при можливості зменшити розмір домашнього завдання. Не забувайте, вчителів та навчальних дисциплін багато, роботи у дітей багато, то ж перевантажувати їх не варто.

Йому нецікаво

Не всі учні можуть ефективно виконувати однотипні завдання. Ні, спочатку вони будуть старатися, але потім бажання працювати зникне. Погодьтеся, коли в нас немає цікавості, то і працювати не дуже хочеться.

Що робити? Вихід тут один – користуватися сучасними цікавими методами та прийомами, давати незвичні завдання, що потребують, наприклад, дослідницької діяльності. 

Він не вміє працювати самостійно

А от для цього потрібна самодисципліна. Втім, її формуванню можуть зашкодити батьки, які надто опікувалися дитиною та спочатку не давали можливості робити щось без їхньої допомоги.

Що робити? Розкажіть учню, що насправді все не так складно. Навчіть його складати план майбутньої роботи, розбиратися у сенсі та меті кожного завдання, шукати найбільш раціональний спосіб його виконання та діяти у відповідності з планом. Може головною причиною такої поведінки є прокрастинація, з якою можна и треба боротися. 

Йому дійсно ліньки

Дійсно, є такі діти, які не навчаються лише через те, що їм лінь. Але тут важливо запитати в батьків, чи справді дитина не хоче нічого робити. Чим вона займається замість уроків? Можливо, із задоволенням читає книжки, малює, відвідує тематичні курси чи гуртки, тощо. Тобто дитина робить те, що їй справді хочеться, а менш цікаві справи відкладає.

У гіршому випадку дитина може страждати на інтернет-залежність. Загалом, у мережі їх може чекати багато небезпек. Тоді треба рятувати її, залучивши батьків. Головне, не відкладати вирішення питання.

Що робити? Тоді варто запропонувати батькам допомогти дітям та перетворити домашні завдання на захопливу гру. І пояснити, що як би там не було, а виконувати те, що задав вчитель, це – обов’язок.

---

Якщо учень регулярно не виконує домашні завдання, то покарання – найгірше, що ви можете зробити в цій ситуації. Не треба влаштовувати скандалів, краще поговоріть з батьками дитини та спробуйте спільними зусиллями налагодити процес.

Стався до всіх з добром і повагою, навіть до тих, хто з тобою грубий. Не тому, що вони гідні люди, а тому, що ти ― гідна людина.

― Нехай 2025 рік буде таким же яскравим, як віра українців у Перемогу, таким як гарним, як прикрашена новорічна ялинка та рідна домівка, таким же веселим, як сам Новий Рік! Нехай настрій буде на висоті, душа співає від радості, а серце завжди гріє любов!